Навчання в фотошколі Володимира Оглобліна

Коли ти навчаєшся чому-небудь у справжнього Майстра, це одночасно і радість і печаль.

Величезна радість від унікальної можливості доторкнутися до прекрасного. Поглянути хоча б крізь маленьку шпаринку на Світ ЙОГО очима.

У той же час – це смуток. Місцями навіть страх. Коли ти, дивлячись на роботи цього Майстра, несподівано усвідомлюєш, що ти тільки на найнижчій сходинці великого шляху. І щоб хоча б наблизитися до такого рівня майстерності, на тебе чекають тривалі роки навчання і праці.

Кажуть, що фотографія – це відображення внутрішнього світу її автора. Дивлячись на роботи Володимира Анатолійовича Оглобліна, розумієш, що перед тобою не просто професіонал своєї справи, а Людина-Брила, за плечима якої тисячі життєвих доріг, на яких він завжди намагався побачити прекрасне.
Саме у такого чудового Майстра мені пощастило пройти “курс молодого бійця” по фотографії.

Ті читачі, які давно стежать за моїм блогом, швидше за все пам’ятають, що тема фотографії давно розбурхує мою свідомість. Я вже вивчала ази фотомайстерності в онлайн-фотошколі самостійно, потім приймала участь у різних заходах і фототусовках, наприклад, у Canon-фотомарафон і в харківській фотосушці. Мені весь час хочеться знаходитися серед тих талановитих людей, які не тільки бачать прекрасне навколо себе, але ще й вміють класно показати це іншим за допомогою мистецтва фотографії.

Ці фотопоневіряння привели мене до навчання в фотошколі Володимира Оглобліна. І знаєте що? Я така щаслива, що потрапила туди! Тому що це не просто фотошкола, де тебе навчать вправлятися з настройками на фотоапараті, розкажуть про композицію і відправлять у вільне плавання. Це ціла фотородина, та що там гріха таїти – це справжня фотосекта 🙂

З курсу з основ фотографії пригоди тільки починаються. Володимиру Оглобліну вдається збирати під одним дахом чудових, активних, діяльних і, по-хорошому, божевільних людей. Які готові, жертвуючи сімейними вечорами і вихідними, бігти стрімголов на черговий урок, йти в вихідний на фотопрогулянку, їхати у відпустку в фототур, а вечорами після роботи бігти на творчу зустріч з черговою талановитою людиною. І все це тільки заради того, щоб бути ближче до великого мистецтва фотографії.

Один мій добрий знайомий харківський фотограф Максим Грицаненко, який і порадив мені саме цю фотошколу, сказав: “Іра, Володимир Анатолійович обов’язково навчить тебе знімати пейзажі і все інше, якщо ти цього дійсно захочеш.”
І я захотіла. Я дуже захотіла. Звичайно ж до дійсно крутих фотознімків мені ще вчитися і вчитися, але це був такий левел-ап, про який я навіть і не мріяла.

За 2 місяці навчання в фотошколі ми розібрали основні питання по техніці, режимах зйомки, композицію, побудову кадру, постобробку. Але найцікавіше завжди було по суботах, коли на фотопрогулянці ми пробували закріпити отримані знання на практиці. З Володимиром Анатолійовичем гуляти по місту – це суцільне задоволення. Йому відкриваються всі двері. З ним я вперше в Україні потрапила в справжню мусульманську мечеть, причому навіть в її чоловічу частину. Він легко підходить до незнайомих людей на вулиці, щоб їх сфотографувати. Я стежила за цією його “магією” спілкування десятки разів, але так до кінця і не зрозуміла як він це робить 🙂

Не буду приховувати, що навчання в фотошколі Оглобліна – це ще й велика відповідальність. Викладаючи кожного разу свій новий кадр у мережу дуже переживаю, щоб не зганьбити такого вчителя.

Мені потрібна ще довга копітка робота над своїми навичками, щоб досягти бажаного результату. Але на благодатному грунті смачні плоди з’являються швидше!

Груповий портрет 10ї групи Фотошколи Володимира Оглобліна в фотостудії Зої Костіної. фото З. Костіної

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *