Оповідання про нелегке життя маркетологів

Я дуже люблю ліс … За спів пташок, за ароматну зелень, за казкову красу. Але найбільше я люблю ліс за те, що це єдине місце, де я дійсно можу відпочити від трудових буднів. Ні, ви не подумайте, я дуже люблю свою роботу, всі ці стратегії, бренди, програми лояльності, рекламу, PR. Все це моє, АЛЕ іноді хочеться втекти!!! От ви, коли виходите з роботи, що ви відчуваєте? Напевно, вийшовши на вулицю і з полегшенням набравши повні груди свіжого повітря, ви поспішаєте додому, милуючись красою міста в надії відпочити … А я … Я виходжу з офісу, спускаюся сходами на вулицю, а там … Там на кожному кроці білборди, стрітлайти, всі тролейбуси та автобуси обклеєні «результатами» чиїхось багатогодинних трудів … А-а-а!

Я сідаю у вагон метро і мені страшно підняти очі, страшно дивитися на цю величезну кількість строкатої реклами, тому що знаю, якщо подивлюся, знову почну «працювати», так, прямо тут у метро. Почну аналізувати стратегії конкурентів, критикувати психологічний вплив поєднання кольорів і шрифтів, чужі слогани знову влізуть мені в мозок і, як настирливі черв’яки, будуть пожирати його зсередини, не даючи спокою. Тоді я починаю розглядати людей, але і тут біда. У них в руках «модні» журнали, на сторінках яких мої ж колеги «по цеху» намагаються вплинути на людські уподобання, змусити купити. І таки змушують! Мій погляд повільно сповзає на чиєсь взуття, і я розумію, що ці туфлі від Geox і сумка від Versace, це все через таких як я !!! Ми нав’язуємо людям ці бренди, тренди, всю моду, врешті-решт! О Боже, невже я належу до цієї страшної «секти» керуючої людською свідомістю ?! Мені моторошно …

І ось, нарешті, моя зупинка. Я швидкими кроками видираюся по сходах до виходу, намагаючись не помічати рекламні щити навколо, виходжу на вулицю, доходжу до свого будинку. З надією нарешті відпочити, я вставляю ключ у дверну щілину, роздягаюся, заходжу в кімнату, падаю на диван, вже більш розслаблено беру в руки пульт і тут … О, ні !!! От скажіть, вам набридає телевізійна реклама, правда ж? Але повірте, ви щасливі люди, дуже щасливі! Тому що реклама для вас – це всього лише надокучливі ролики з іноді цікавими сюжетами. А для мене, для мене – це каторжна праця, яка віднімає ласий шматок мого життя. І ця «праця» не дає мені свободи навіть вдома.

Але й це ще не все. Ви коли-небудь чули анекдот: «шопінг для маркетолога, це теж саме, що секс для гінеколога». Це всього лише анекдот, але я ненавиджу шопінг! Я взагалі намагаюся рідше по магазинах ходити. Ось нещодавно, зайшла в сусідній супермаркет, щоб купити продуктів, і що ви думаєте, до мене підбігає промоутер і пропонує продегустувати нову марку шоколадного батончика. Це ж я написала цю стратегію просування, це ж мій BTL-проект, це через мене цьому хлопцю доводиться стояти тут і вмовляти перехожих спробувати ці дурні батончики … А-а-а! Поплескавши промоутера по плечу і побажавши успішного «полювання», я швидкими кроками пішла до кас. І ось так кожен день. Такі нелегкі будні маркетологів. Ми ніколи не відпочиваємо.

Тільки тут, у лісі, набравши купу смакоти і попередньо звільнивши її від наляпистого пакування (повірте, це важливо!), я по-справжньому можу відпочити.
До чого ж я люблю ліс.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *