Якби я була письменницею

Перо сильніше за меч. Принаймні у моїх пацифістських поглядах на оточуючий світ це саме так. Я вірю, що одна хороша книга може змінити життя не тільки тієї людини, яка її прочитала, а й усіх інших, на кого ця людина в результаті вплине. Тому вже багато років найбільше захоплення визивають у мене особистості, які володіють силою слова.

Іноді я уявляю себе письменницею. Сиджу на морському узбережжі і пишу сторінку за сторінкою. Вітер розвиває волосся, а я стукаю пальцями по клавіатурі і нічого не помічаю. Ви скажете, це все вигадка, і у реальному житті письменники працюють зовсім інакше? Мабуть, так. Впевнена, щоб написати щось справді цінне та цікаве, неодмінно треба жити активним цікавим життям. Щодня пізнавати нове, бачити, чути, відчувати, розуміти. Навіть, якщо володієш неймовірно розвиненою з дитинства уявою, хороші ідеї приходять тільки у відкриту новій інформації голову. Тож потрібно постійно тримати себе в творчому тонусі, а це досить складна щоденна праця.

На сторінках своїх книжок я би хотіла “окриляти” читача, давати йому сили й натхнення діяти, переконувати, що він зможе набагато більше. Мабуть, це були б книги в жанрі нон-фікшн, або бізнес-романи з корисними прикладами із реального життя, які я й сама дуже люблю. Бо коли людина отримує “біле світло” своєї підсвідомості, вона здатна створити набагато більше. Цілеспрямована продумана діяльність, в свою чергу, прискорює прогрес, піднімає економіку і покращує життя людей в цілому. Саме так, я вірю в шлях до оміряного життя крізь нові знання та натхнення.

У моїх книжках навряд чи будуть вигадані світи з казковими персонажами. Скоріш за все, це будуть звичайні Андрій Васильович та Лариса Петрівна з невеличкого українського містечка, наприклад, на Харківщині. Вони б завзято займалися виробництвом або наданням послуг в українських економічних реаліях. Робили б багато помилок на своєму шляху, але врешті-решт досягали б своїх цілей. Ми всі звикли читати яскраві приклади успіху зарубіжних компаній, але не завжди описанний в тих книгах досвід можливо реалізувати на наших просторах. Більш того, це не завжди й потрібно робити. Не кожного дня в світі народжуються компанії як McDonalds та Coca-Cola. Але тисячі активних талановитих українських підприємців щодня роблять свою невеличку, але важливу справа. І їм не завжди є з ким порадитись і де черпати натхнення. Тому треба писати більше таких наближених до нашої буденності книжок. Я впевнена у цьому.

Чи можна з такого жанру зробити комерційно вигідний продукт, про це краще спитати у наших видавців. Але з точки зору ємності ринку, потенційними покупцями можуть стати всі читаючі підприємці пострадянського простору. Тому гонорари за такі книги, впевнена, будуть. Навряд чи їх фінансовий еквівалент дорівнюватиме доходам Джоан Роулінг, але прожити з цього і прогодувати родину в Україні точно можна. Недарма ж кажуть, що справжній митець повинен завжди залишатися трохи голодним, аби в нього був стимул рухатися далі.

Якби ці романи створювала я, це були б, мабуть, цілі серії. Пішла б я співпрацювати зпершу з видавництвом “Основи”, хоча це не зовсім їх формат. І от якби Дана Павличко не захотіла мати зі мною справу, я б пішла видавати свою першу книгу українського бізнес-роману до “Pabulum” або навіть до “Клубу сімейного дозвілля”, чому ні? Головне, щоб написане дійсно було якісним та цінним для читача, а вже тоді можна просувати книгу й на інші ринки ближнього чи навіть дальнього зарубіжжя.

До того ж такий жанр можна легко адаптувати й під умови інших країн. Серіали ж наші купують і адаптують. Тож коли я стану вже відомою письменницею, улюбленецею стартаперів та підприємців, можна й подумати про дещо накшталт книжкової франшизи. Чому ні? Мріяти ж треба високо, як я вже казала у своїй замітці про плани на літо.

Найбільшою винагородою для мене за працю були б результати діяльності та відгуки тих людей, яким мої книжки допомогли. А особисте знайомство з колегами-письменниками, наприклад з улюбленим Сетом Годіним, з Еліяху Голдратом або з Деном Вальдшміттом, подарували б мені ще більше впевненності та натхнення.

Якби я була письменницею…

 

#90днівПишиСильно

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *